SmartBioLab
Новичок
Відомо, що розвиток тваринництва залежить від кормовиробництва, а якісне кормозабезпечення худоби є одним з основних чинників конкурентоспроможності господарств. Тому кожен фермер зацікавлений у тому, щоб годувати тварин високоякісними та поживними кормами. Це дає змогу підвищувати продуктивність тварин, нарощувати здорове поголів’я, і як результат – отримувати збільшення вихідної продукції як за кількістю, так і за рівнем якості.
Окрім правильно організованої системи кормовиробництва, слід також звертати увагу на умови зберігання кормів, що так само є важливою складовою успішної годівлі худоби. Та й навіть якщо усіх правил заготівлі і зберігання було дотримано (або ж було куплено вже готовий корм), корми підлягають дослідженню для контролю їх якості та оцінки безпечності для тварин.
Якість кормів – це сукупність властивостей, які зумовлюють їх нешкідливість та здатність задовольняти потреби тварин у поживних речовинах. Для кожного виду корму існують стандарти, які передбачають вимоги до конкретного корму за якісними показниками та розподіл кормів за класами в залежності від їх якості. При оцінці поживності кормів у лабораторії визначають вміст у них води, сухої речовини, сирого протеїну, сирого жиру, сирої клітковини, БЕР, біологічно активних речовин. Так як вміст поживних речовин у різних рослин відрізняється, отже й відрізняється поживність готових кормів. Ці показники значно варіюються й від строків збирання і технології вирощування рослин. Так, при пізньому збиранні у рослинах збільшується вміст клітковини, зменшується вміст протеїну, каротину, жиру, БЕР, знижується перетравність корму.
На якість корму впливає також вміст нітритів і нітратів, зараження їх плесеневими грибками. Це призводить до зниження споживання корму тваринами, а також розвитку у них певних захворювань (порушення обміну речовин, отруєння, захворювання печінки, мікотоксикози тощо) чи навіть гибелі. Навіть якщо видимої плісняви на кормах не спостерігається (часто зовнішній вигляд заражених кормів нічим не відрізняється від чистих), вони можуть містити мікотоксини. Це відбувається за рахунок того, що зараження плесеневими грибками може відбуватися як при порушенні заготівлі та зберігання кормів, так і ще на полі в період вегетації рослин за несприятливих метеорологічних умов. Як правило, в кормах майже завжди присутня певна кількість потенційно небезпечних грибків, але невелика їх концентрація не чинить токсичного впливу на організм тварин. При дослідження кормів у лабораторії на наявність плісняви визначають не лише видову приналежність мікроскопічних грибків, але й їх кількість, яка має відповідати гранично допустимим концентраціям (для висновку безпечності).
Окрім правильно організованої системи кормовиробництва, слід також звертати увагу на умови зберігання кормів, що так само є важливою складовою успішної годівлі худоби. Та й навіть якщо усіх правил заготівлі і зберігання було дотримано (або ж було куплено вже готовий корм), корми підлягають дослідженню для контролю їх якості та оцінки безпечності для тварин.
Якість кормів – це сукупність властивостей, які зумовлюють їх нешкідливість та здатність задовольняти потреби тварин у поживних речовинах. Для кожного виду корму існують стандарти, які передбачають вимоги до конкретного корму за якісними показниками та розподіл кормів за класами в залежності від їх якості. При оцінці поживності кормів у лабораторії визначають вміст у них води, сухої речовини, сирого протеїну, сирого жиру, сирої клітковини, БЕР, біологічно активних речовин. Так як вміст поживних речовин у різних рослин відрізняється, отже й відрізняється поживність готових кормів. Ці показники значно варіюються й від строків збирання і технології вирощування рослин. Так, при пізньому збиранні у рослинах збільшується вміст клітковини, зменшується вміст протеїну, каротину, жиру, БЕР, знижується перетравність корму.
На якість корму впливає також вміст нітритів і нітратів, зараження їх плесеневими грибками. Це призводить до зниження споживання корму тваринами, а також розвитку у них певних захворювань (порушення обміну речовин, отруєння, захворювання печінки, мікотоксикози тощо) чи навіть гибелі. Навіть якщо видимої плісняви на кормах не спостерігається (часто зовнішній вигляд заражених кормів нічим не відрізняється від чистих), вони можуть містити мікотоксини. Це відбувається за рахунок того, що зараження плесеневими грибками може відбуватися як при порушенні заготівлі та зберігання кормів, так і ще на полі в період вегетації рослин за несприятливих метеорологічних умов. Як правило, в кормах майже завжди присутня певна кількість потенційно небезпечних грибків, але невелика їх концентрація не чинить токсичного впливу на організм тварин. При дослідження кормів у лабораторії на наявність плісняви визначають не лише видову приналежність мікроскопічних грибків, але й їх кількість, яка має відповідати гранично допустимим концентраціям (для висновку безпечності).
Последнее редактирование модератором: